Мене звати Марійка, я вчуся у 6 класі православної школи «Маріамполь». Ми вивчаємо багато різних предметів, але найважливіший із них — це урок православ’я. Люблю уроки математики, російської та української літератур, географію, музику, спорт, уроки праці та церковні співи.
У школі відбувається дуже багато цікавих заходів, пов’язаних з релігійними та державними святами, проводяться тижні з різних предметів. Нещодавно пройшов тиждень української мови та літератури. Тиждень відкрився в день рідної мови. Це була лінійка, де звучало українське слово про слово, про мову. У програмі тижня були різні конкурси: на кращу ілюстрацію до творів українських письменників, на кращу стіннівку з різноманітною тематикою, на кращий твір. Я намалювала писанку до прочитаного твору І. Калинця «Писанка», написала декілька творів. Один з них — це твір про мою першу вчительку Олену Геннадіївну Болдирєву. Інший твір «Зимова казка» — про зимове диво в Севастополі. Наш клас випустив газету про Лесю Українку. Ми підібрали цікавий матеріал про життя Лесі в Криму, помістили фото пам’ятника поетесі в Балаклаві, її вірші, написані в Криму і про Крим. А в день її народження провели лінійку, на якій знову ж йшлося про життя великої поетеси, звучала її чудова поезія. А яким цікавим було мовне змагання (брейн-ринг) між командами «Звук» 9 класу і «Слово» 8 класу! Скільки було переживань, ми намагалися допомогти команді «Звук», за яку уболівали. І наша допомога виявилась немарною, бо вони перемогли. У паузах між конкурсами учні нашого класу декламували гуморески П. Глазового про мову, про тих, хто зневажає мову. Це такі гуморески, як «Турок», «Кухлик», «У трамваї», «У магазині», «Тиха ніч» та багато інших.
Ще в кожному класі були проведені вікторини з української літератури, щоб виявити кращих знавців цього предмета. І ось вони  — переможці: 5 клас — Вероніка Бєляніна, 6 клас — Тетяна Добровольська, 7 клас — Анна Головкова, 9 клас — Анастасія Соломахіна, 11 клас — Анастасія Неупокоєва. Під час тижня був проведений бінарний урок у 5 класі. Це був урок української та російської мови на тему: «Омоніми» (учителі Г. І. Плахутіна та  Л. Л. Смоляр).
У попередні роки ми проводили дуже цікаві заходи: «Калина — символ України», «Ми тебе не забули, Тарасе!» Майже вся школа була одягнута в українські костюми на чолі з учителькою Л. Л. Смоляр. У кінці тижня були підбиті підсумки, переможці нагороджені грамотами.
Мені так хочеться, щоб всі вчили українську мову і не сварилися через неї.
Марія ШКУРО, 6 клас

МОЇ РОЗДУМИ ПІСЛЯ ПРОВЕДЕНОГО В ШКОЛІ ТИЖНЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Пройшов тиждень української мови та літератури, багато цікавого довідались, усім класом брали участь у випуску газети, писали твори на конкурс, читали гуморески П. Глазового, а потім писали допис у газету інформаційного характеру. Почав удома писати, а щось не виходить. А тут дідусь — мій постійний помічник — і каже: «Давай напишемо про українську мову в Севастополі». А проблеми є, каже дідусь, та ще й які. Мій дідусь Георгій Костянтинович Мельник — українець, дуже любить українську мову і нікого не боїться, коли розмовляє українською в Севастополі. А його друзі, теж українці, чомусь соромляться говорити рідною мовою. Дідусь розповів  про один випадок: прийшов на ринок купувати мед і питає в жіночки: «А звідки мед?» А жіночка йому відповіла: «З Черкащини». Дідусь зрадів, думав поговорити з землячкою. Але в нього нічого не вийшло, бо землячка розмовляла ламаною російською. На питання дідуся — «Чому?» — відповіла: «Ідіть звідси, бо як почують українську, то й мед не купуватимуть, ще й лаятимуть». А ще дідусь розповідав, що на ринку він попросив продати йому пляшку соняшникової олії. Продавчиня з таким презирством відповіла: «Вы по-нормальному спросить можете?» Дідусь чемно пояснив, що так написано на пляшці. Продавчиня продовжувала стояти на своєму: «Мало чего на бутылке написано. Изъясняйтесь по-русски». Мабуть, продавчиня не розуміє, звідки та олія і хто її виробляє.
Отож, коли я дідусеві розповів про наш тиждень української мови та літератури, то він мені сказав, що не тижні слід проводити, а місяці, щоб довести до відома всіх севастопольців, що ми живемо в Україні, і мова державна є українська, яку треба шанувати так, як шанують інші держави свої мови в усьому світі.

Михайло ШОЛЬЧЕВ,
6 клас
(разом з дідусем Георгієм Костянтиновичем)

Матеріал з сайту:http://svitlytsia.crimea.ua/