Сьогодні у кримчан немає більшого страху, ніж втратити роботу. А ті, з ким це вже сталося, стали значно менш вимогливі до умов праці і його оплати. Але ось інвалідам влаштуватися на роботу так само складно, не дивлячись на регулярні рапорти чиновників про те, що спеціально для них створені ще стільки-то місць. Дійсність має мало спільного з цією статистикою: справа в тому, що більшість вакансій для людей з обмеженими фізичними можливостями фальшиві.

В Україні вже кілька років діє закон, що зобов'язує роботодавців створювати місця для інвалідів, - 4% від уже наявних, в цьому випадку одна спецвакансія припадає на колектив до 25 людей. Зрозуміло, що далеко не всюди можливо підібрати підходящу і посильну роботу, тому такі підприємства сплачують штрафи в розмірі середньостатистичної річної зарплати за відсутність у штаті працівників-інвалідів. І гроші ці в теорії повинні знову ж таки йти на створення робочих місць. Однак багато керівників знайшли спосіб піти і від першого, і від другого.

Голова Кримського республіканського об'єднання інвалідних організацій Володимир Хрипунов розповів «1К», що інформація про вакансії для людей з обмеженими фізичними можливостями з Республіканського центру зайнятості приходить регулярно - підприємства автономії повідомляють, що на те чи інше місце готові прийняти інваліда. От тільки коли здобувачі добираються туди, то дізнаються, що місце або вже зайнято, або не відповідає рівню їх можливостей, наприклад, пропозиція про працевлаштування на будівництві виглядає просто глумливо. «Насправді ніяких місць не було, - пояснив Володимир Хрипунов. - Підприємства просто відписуються, надаючи такі відомості. Тому що на папері вакансії можна як створити, так потім і скоротити. А з цих цифр і формується певна оптимістична статистика з працевлаштування інвалідів - приблизно по 150 - 180 робочих місць на рік ». Громадська організація не може перевірити, чи була створена вакансія, підходила вона для працевлаштування інваліда, хто її зайняв, з якої причини. Тому і відчувають себе керівники таких підприємств безкарними. Серед дутих пропозицій про працевлаштування, які пропонують інвалідам, - місця слюсарів-ремонтників, провідників (а як пройти медкомісію?). У Києві був випадок, коли інвалідам пропонували стати ... стюардесами. Реальних вакансій щорічно випливає не більше десятка-півтора - в основному пропонують місця прибиральників, швачок, сезонні роботи в сільському господарстві, іноді банки надають місця касирів.

На цьому тлі навіть якось чесніше виглядає давно випробуваний прийом, коли підприємство домовляється з інвалідом про фіктивне працевлаштування: людина на роботу не ходить, але його оформляють на віртуальне робоче місце, виплачуючи невеликі (300 - 400 грн.) суми. Закон допускає, щоб інвалід працював не повний робочий день, а половину, при половинній зарплати - це підприємствам набагато вигідніше, ніж віддавати у вигляді штрафів від 15 тис. грн. / рік за кожне нестворене робоче місце.

Зараз в Криму нараховується понад 120 тис. інвалідів, з них могли б працювати більшість, крім хіба що тих, хто прикутий до ліжка або має дуже важкі захворювання. Таких, вважає Володимир Хрипунов, набралося б близько 100 тис. - приблизно 8% від усього працездатного населення Криму. Мають же роботу всього кілька відсотків людей з обмеженими фізичними можливостями. Не можна сказати, що такій людині неможливо отримати професію. Міжрегіональний центр соціально-трудової реабілітації інвалідів, що в Євпаторії, наприклад, пропонує близько двох десятків спеціальностей. Подібний центр професійного навчання під Києвом (туди їдуть інваліди з усієї України) також готує фахівців різних напрямків. Щоправда, деякі пропозиції явно застаріли, як, скажімо, професія «оператор комп'ютерного набору»: сьогодні в таких працівниках немає потреби, оскільки азами комп'ютерної грамотності повинен володіти кожен фахівець.
Але ось закінчено навчання, людина їде додому - а роботи для нього все одно немає. Завжди актуальні вакансії на зразок тих самих будівельних спеціальностей, місць медсестер, інженерів, газоелектрозварювальників, слюсарів та інші - це для здорових. А для інвалідів їх потрібно створювати (у сфері ремонту одягу і взуття, побутової техніки), заохочувати сувенірне виробництво, поява підприємств, де інваліди могли б виготовляти, наприклад, залізні товари.

Хочете - вірте, хочете - ні, але працювати сьогодні виявляється невигідно і самим інвалідам. Їх пенсія трохи більше 480 грн. / місяць - зрозуміло, що з таким доходом від підробки ніхто не відмовиться. Але, по-перше, якщо інвалід легально працевлаштовується, то йому урізують цю щомісячну виплату - приблизно на 65 грн. Здавалося б, у грошах він все одно виграє - навіть мінімальна зарплата за половинний робочий день становить близько 300 грн. Але для кримських інвалідів працевлаштування означає ще й ... зняття пільг з оплати комуналки - в результаті людина втрачає більше, ніж набуває. Коли в Криму приймалося положення про пільги для інвалідів I - II груп, не йшла мова про те, щоб ділити їх на якісь групи, але в кінцевій редакції документа все-таки з'явився вираз «непрацюючі інваліди». У підсумку на полегшення комунального тягаря в автономії можуть розраховувати тільки ті, хто не працевлаштований. Володимир Хріпунов сподівається, що керівництво автономії все-таки зверне увагу на цю проблему і на ділі допоможе працевлаштування інвалідів.

За великим рахунком, і самій державі невигідно працюють інваліди, тому що під маркою працевлаштування воно фактично встановило ще один збір з усіх підприємств. І звичайно, план зі збору цих коштів. Минулого року, за інформацією Володимира Хрипунова, він становив близько 160 млн. грн., А вдалося зібрати 220 млн. грн. Уявіть, що у всіх областях, районах і містах раптом почалася інтенсивна робота і інвалідів дійсно стали забезпечувати робочими місцями - як же тоді виконати план?

У кожної людини є шанс втратити здоров'я, отримати травму або професійну хворобу. І тоді його самого можуть попросити звільнити місце для молодого, перспективного та здорового, спробують скоротити або знайдуть причину для звільнення. Інвалідів у Криму з кожним роком стає все більше й тому, що сюди переїжджають люди з обмеженими фізичними можливостями з усього пострадянського простору - до Ялти, Алушти, Євпаторії, Феодосії. Найчастіше останнім часом вони перебираються в Саки, викуповуючи там будинки і квартири. Невелике місто біля моря привертає м'яким кліматом і тим, що якщо в Саках жити, то в санаторіях можна відносно недорого отримати необхідні процедури і при цьому не витрачатися на путівку. Як повідомив «1К» Володимир Хрипунов, зараз на 22 тис. жителів Сак припадає 12 тис. інвалідів, включаючи приїжджих. Міська влада та громадські організації вже не раз піднімали питання про присвоєння Сакам статусу міста інвалідів, який би дозволив отримати певні пільги і розвивати необхідну інфраструктуру. У перспективі це чимало робочих місць для тих самих інвалідів. Так, в Україні поки що нічого подібного немає, але немає і ніяких перешкод для того, щоб з'явився перший таке місто. Може бути, він би й став прикладом того, що можна повноцінно жити, працювати і приносити користь іншим - неважливо, чи ходиш ти на своїх ногах або пересуваєшся в інвалідному візку.