15 вересня у Миколаївці в пансіонаті «Енергетик» відбулася 10-та ювілейна міжнародна науково-практична конференція «Відновлювана енергетика ХХІ століття».
Конференція, організаторами якої є Національна академія наук та Інститут відновлюваної енергетики, була присвячена питанням енергетичного забезпечення промислового, сільськогосподарського та побутового секторів, пошуку шляхів підвищення надійності енергопостачання, ефективності використання енергоресурсів, можливостей більш широкого використання місцевих та нових видів палива, відходів сільськогосподарського виробництва і відновлюваних енергоресурсів, впровадження енергоефективних технологій.
Важливість економного споживання енергоресурсів як ніколи помітна тепер, коли світові ціни на паливо щорічно стрімко зростають. Вирішення цієї проблеми — виробництво електроенергії з відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії (вітро— та гідроенергетика, використання геотермальних джерел та енергії Сонця), що дозволить нашій державі значно зменшити залежність економіки від імпорту енергоресурсів, суттєво обмежити вплив техногенних факторів на навколишнє середовище, забезпечити соціально-побутові потреби людей.
За словами заступника директора Інституту відновлюваної енергетики, доктора технічних наук, професора, лауреата Державної премії України Степана Кудрі, немає смислу прокладати нові труби, адже розвіданих запасів нафти і газу, які постачаються в Європу з Росії та Ірану, вистачить на 40-50 років. «Розвиток відновлюваної енергетики для України не менш важливий, ніж для країн Євросоюзу, які вже давно ефективно використовують нетрадиційні джерела енергії. Обмеженість власної сировинної бази щодо газу і нафти та велика питома вага у структурі валового внутрішнього продукту енергоємних галузей: металургії, хімії, виробництва цементу та інших, робить економіку України ще більш енерговразливою. Втім, якщо розвивати й підтримувати всі види відновлюваної енергетики, то можна зменшити споживання природного газу майже на 20 мільярдів кубометрів на рік. За технічно дослідженим енергетичним потенціалом відновлюваних джерел енергії (сонце, вітер, гідроенергетика, біомаса) Крим посідає перше місце в Україні. Лише в одній автономії є можливість побудувати до 4 тисяч мегават вітроелектростанцій. Це дозволить повністю позбутися залежності від імпортного блакитного палива у найближчі десять років та залучити 6 мільярдів євро інвестицій у регіон. Крим — справжня золота жила, яка може повністю себе енергетично забезпечити». І це без азово-чорноморської нафти й газу, покладів яких, за найскромнішими оцінками, вистачить всій Україні щонайменше на 100 років. До речі, на моє запитання — чому належним чином не освоюються, не використовуються нафтові й газові поклади у Чорному і Азовському морях, Степан Кудря відповів, що все також залежить від інвестицій...
Заступник голови китайської інвестиційної компанії в Україні «ТВМ» Лінь Хенгсі (на фото угорі) дуже здивований тим, що відновлювана енергетика у нас практично й досі у зародковому стані. «У Криму стільки сонця і вітру, чому ж такі безцінні енергетичні джерела ніхто не використовує?!». У тій самій Австрії чи Швеції, де сонця значно менше, на дахах установлюють сонячні колектори, які з квітня до жовтня забезпечують будинки гарячою водою і, частково, опаленням. Причому, не тільки в селах, а й у містах, на багатоповерхівках. Ці системи досить дешеві й швидко окуповуються. А ось у сонячному Криму подібні панелі встановлюють поки що лише у приватних готелях.
Незважаючи на те, що в Україні є значні ресурси більшості відомих на сьогодні видів ВНДЕ, зусилля щодо розвитку відновлюваної енергетики та практичні результати надзвичайно малі, порівняно з досягненнями країн ЄС. Країни Євросоюзу планують вийти на 20% ВНДЕ у загальному енергоспоживанні вже у 2020 році. Очевидно, Україна має також ставити перед собою сміливішу мету, ніж 10% до 2030 року, як це передбачає наша енергетична стратегія. Втім, впровадження цих проектів залежить від серйозної підтримки центральної та місцевої влади.
Коли переглядала видані окремою книгою матеріали 10-ї ювілейної міжнародної конференції, була просто вражена проектами українських науковців. «Технологія отримання водню при очищенні стічних вод молокозаводів», «Переробка відходів, що містять целюлозу, з одночасним добуванням водню», «Можливості застосування в авіації біопалива з водоростей», «Застосування водоростей для одержання біодизелю». Виявляється, такі відомі іноземні авіакомпанії, як «Boeing», «Airbus», «Virgin Atlantic» вже зараз виконують показові польоти на біопаливі з морських водоростей, з яких отримують у 150-300 разів більше олії, ніж із сої! А при бродінні стічних вод в анаеробному реакторі можна отримати справжній водень! Технологія такого реактора не потребує великих енергозатрат і одночасно дозволяє вирішувати проблему отримання відновлюваних джерел енергії та очищення від забруднення поверхневих вод.
Але де ці біореактори? Де доступні й ефективні вітроенергогенератори? Установки з виробництва біогазу? Сонячні батареї? «Світлиця» писала свого часу про фермера з Рівненщини, який придбав за 18 тис. дол. заморського вітряка і у такий спосіб електрифікував свій хутір. Нещодавно в одній з київських газет була опублікована розповідь про сільського умільця, який сам сконструював біоустановку, потім під цей газ (щоб краще горіло!) спеціально доробив форсунки у газовій плиті. Не всі народжуються такими умільцями, але дешевий і ефективний агрегат з виробництва біогазу в своєму господарстві, напевне, придбав би кожен селянин.
У відновлювальну енергетику потрібно вкладати кошти. Держава, яка живе не лише сьогоднішнім днем, має про це дбати. Тож давайте сподіватися, що колись на таких «енергетичних» конференціях торгуватимуть не тільки ідеями, але й вітряками. Причому, не тими, з якими борються дон-кіхоти, а які струм дають!

Юлія КАЧУЛА.