Бахчисарай – справжня «Мекка» туристів. Як не дивно, але саме це місто започаткувало мандрівні екскурсії допитливих людей у Російській імперії. Ще наприкінці XVIII століття російська знать слідом за «освіченою» Катериною ІІ, яка здійснила «подорож до Криму» у 1787 році, намагалась побувати в столиці поверженого Кримського ханства і торкнутись східного романтичного колориту. Про цю подорож імператриці нагадують потьомкінські милі, які завбачливий фаворит розставив на шляху вінценосної особи. Одна така «миля» стоїть біля входу в Ханський палац.
У наш час дістатись колись грізного Бахчисарая нема жодних проблем. Маршрутні, замовні та екскурсійні автобуси, власний автотранспорт доставить до самих воріт. Регулярно курсують електропотяги між Севастополем та Сімферополем. Саме від залізничного вокзалу краще за все розпочати пішу екскурсію Бахчисараєм. На південь від вокзалу, в районі вулиць Нахімова та Будьонного біля Севастопольського шосе знаходиться священне для кримських татар місце – Азізлер – поховання кримськотатарської знаті XVI-XVII століть. Від нього залишилось декілька мавзолеїв (дюрбе) та мімбер – кафедра мусульманського проповідника XVI ст., яка виділяється біля дюрбе Ахмед-бея.
Повернувшись від Азізлеру в район залізничного вокзалу, можна продовжити пішу екскурсію містом повз численні пам’ятки і споруди Ханського палацу. Хан-Сарай (від сераль – палац) – найчарівніший діамант у намисті кримських перлин Пізнього Середньовіччя, унікальна пам’ятка східної архітектури, резиденція кримських ханів у XVI-XVIIІ століттях, якому більше 500 років. Палац, розташований колись серед скель з повноводними джерелами в долині річки (скоріше – струмка) Чурук-Су (гнила вода) з квітучими садами, дав назву столиці нової держави – Кримського ханства. Бахчисарай у перекладі – «Садовий палац». Складається враження, що палац, а потім і все місто, немовби замасковані: навіть зараз їх можна побачити тільки наблизившись впритул.
Хан-Сарай будувався не одразу і не має певного єдиного плану та стилю. Його будували тисячі бранців, захоплених під час набігів у ясир, та майстри з Ірану, Туреччини, Італії та Вірменії. Загалом загальний архітектурний стиль палацового комплексу відповідає так званій «сельджуцькій» архітектурі, де переплелись будівельні традиції від Китаю до Середземномор’я. Вперше палац згадується у документах за 1502 рік. Найдавніша датована пам’ятка – Портал посольських залізних дверей (Демір-Капу), більше відомий як Портал Алевіза. Їх побудував у 1503 році італійський архітектор Алевіз Фрязін Новий. (Пізніше він побудував Архангельський собор у московському Кремлі). У палаці на повну силу вирує фантазія таємниць «Тисячі і однієї ночі», від воріт з гербом Гераїв (дві обвиті змії) до найдальшого мавзолею Діляри-Бікеч гіпнотизує східний міраж, як марево. Таємнича романтичність витає у Літній альтанці, Басейному садочку або у Фонтанному подвір’ї, де розташовані легендарні фонтани палацу: Золотий (Магзуб, 1733-1737) та Фонтан Сліз (Сельсебіль, 1764) більш відомий як Бахчисарайський фонтан, створений іранцем Омером (Умер аль-Хадж Мустафа) за наказом Крим-Герая в пам’ять про улюблену дружину Діляру-Бікеч. Це до нього колись О. С. Пушкін приніс дві червоні троянди і прославив у своїх поемах.
А скільки таємниць знають Зал Дивану, де проходили наради і вершився суд, Посольський зал, Ханська канцелярія та Золотий кабінет. Немало зітхань пам’ятає Гаремний корпус колись Персидського сералю, від якого залишилось чотири кімнати, гаремний сад, де, крім дружин і одалісок хана, могли прогулюватись тільки євнухи та павичі. А ще – Соколина вежа.
Прикрасою палацового комплексу є Велика Ханська мечеть Хан-Джамі. Два білосніжні мінарети ракетами спрямовані в небо над черепичними червоними дахами, сперечаючись із зеленими тополями.
І зараз, як колись, п’ять разів на добу голос муедзина, підсилений динаміками, закликає до намазу правовірних. Зараз тут відбуваються святкові богослужіння. Все повертається на круги своя.
Про вічне кожен замислюється на мезарлику – ханському цвинтарі, де збереглось 113 поховань, з яких власне ханських – 18. Увагу привертає восьмиколонна ротонда над могилою Манглі Герая ІІ. Вишукані епітафії арабською розчулюють своєю глибокою філософією, яка властива всім написам Хан-Джамі і Хан-Сарая – біля фонтанів, над дверима і на стінах. Вражають у палаці східні візерунки – різьблені по дереву і каменю, мальовані орнаменти і вітражі. Надовго запам’ятається парковий ансамбль палацу з елементами японського стилю, клумби троянд і плющ. Завершує огляд палацу меморіал загиблих у роки Громадянської та Великої Вітчизняної війн.
Разом із палацом приваблює й Ескі-Дюрбе (Старий Мавзолей), побудований ще у XV столітті, який, можливо, пізніше надихав будівельників Азізлеру та мезарлику, та середньовічна лазня (гамам) Сари-Гюзель.
Найзагадковіше місце в Бахчисараї – некрополь Ескі-Юрт у західній частині міста. Це залишки біля поселення ще, можливо, з часів «половецького поля». А в самому Бахчисараї привертають увагу останні розкопки і знахідки археологів. Це, перш за все, кяризи – середньовічна система водопостачання та каналізації. Цікавим у місті є і цвинтар героїв Кримської війни. У той час в Бахчисарайському палаці був великий шпиталь. Скільки ж на могилах там українських прізвищ?
Бахчисарай та околиці завжди надихали митців на створення видатних творів. Незважаючи на перебудови і плин часу, Кримська Альгамбра зберегла непідробний східний колорит, екзотичність, чим і приваблює до себе. Як у казку з дитинства.
Віктор ТУРЧИН.
Джерело>