Останнім часом росіяни, як в Україні, так і за її межами, наполегливо навчають українців: хто є Героєм України, а хто її зрадником, хто для українців – друг, а хто – ворог, чию пам’ять українці мають шанувати та які свята їм треба відзначати. Зокрема, росіяни оцінюють діяльність Української Повстанської армії (УПА), як зрадницьку. Водночас, вони подають себе, і особливо російське козацтво, за зразок відданості «родному отєчєству». Та ці їхні твердження не відповідають дійсності. Адже під час Другої світової війни на боці гітлерівської Німеччини, у складі різних військових формувань, воювало близько двох мільйонів росіян.
Загальновідомою є лише «Русская Освободительная армия» (РОА) генерала Андрія Власова, яка налічувала понад 800 тисяч вояків. У складі Вермахту були також Перша Російська Народна армія під командуванням Бориса Смисловського; Російська Визвольна Народна армія полковника Броніслава Камінського (від 1944 року – Перша Російська дивізія СС, що брала участь у погромі Варшавського повстання); Російський корпус Сербії, утворений з російських емігрантів; козацькі формування генералів Петра Краснова і Сергія Павлова, що належали до складу військ СС; Добровольчий (15-й) козацький кавалерійський корпус під командуванням Гельмута фон Паннвіца; а також добровольчі допоміжні підрозділи Вермахту – Хільфсвіллігер.
Докладніше зупинимось лише на одному з цих військових формувань – Добровольчому козацькому кавалерійському корпусі під командуванням Гельмута фон Паннвіца. Формування цього корпусу з російських козаків розпочалося у березні 1943 року. Перші підрозділи майбутнього корпусу були перекинуті до Білорусії, де у районі Новогрудка з них було створено Першу козацьку кавалерійську дивізію, якою командував генерал-майор Вермахту Гельмут фон Паннвіц. Ця дивізія брала участь у боротьбі з радянськими партизанами в Білорусії та Російській Федерації. Взимку 1943-1944 рр. Перша козацька кавалерійська дивізія діяла на території Югославії проти партизанської армії Йосипа Броз Тіто. Під час придушення опору партизанського руху, російські козаки відзначалися надзвичайною жорстокістю. У серпні 1944 року Перша козацька кавалерійська дивізія була підпорядкована рейхсфюреру СС Генріху Гіммлеру. Гельмут фон Паннвіц був підвищений в чині до группенфюрера СС (генерал-лейтенанта військ СС). Після приєднання до цієї дивізії інших козацьких добровольчих підрозділів, вона була реорганізована в Добровольчий (15-й) козацький кавалерійський корпус військ СС, переданий у листопаді 1944 року у підпорядкування Головному штабу СС. До складу корпусу увійшли: два батальйони російських козаків, які доти придушували визвольний рух у Польщі, в районі Кракова; 5-й російський козацький полк, що брав участь у погромі Варшавського повстання; 69-й козацький поліцейський батальйон з Варшави; 360-й російський добровольчий козацький полк під командуванням полковника фон Ретельна, який воював на Західному фронті; російський козацький охоронний батальйон з Ганновера; а також російські військовополонені, які мали козацькі родоводи. Корпусу додатково було передано батарею 105-мм гаубиць, батарею шестиствольних мінометів, 12 танків і самохідних гармат. Восени 1944 року при Добровольчому (15-му) козацькому кавалерійському корпусі СС було створено розвідувально-диверсійну школу «Атаман». Засновниками цієї школи стали генерал-лейтенант козацьких військ Андрій Шкуро та генерал-майор козацьких військ Тимофій Доманов. Школа готувала розвідників-диверсантів, які мали діяти у тилу радянських військ. З кінця 1944 року Добровольчий (15-й) козацький кавалерійський корпус військ СС брав участь у боях з Червоною армією. На цей час у корпусі було близько 40 тисяч козаків. До кінця війни Добровольчий (15-й) козацький кавалерійський корпус військ СС завдавав радянським військам значних втрат у боях, а у травні 1945 року добровільно роззброївся і здався англійським військам в Австрії.
1998 року в Москві, біля храму всіх Святих було споруджено пам’ятник, на якому зазначено: «Воинам русского общевоинского союза, русского корпуса, казачьего стана, казакам 15-го кавалерийского корпуса, павшим за веру и отечество». Про приналежність цього корпусу до військ СС і про його підпорядкування рейхсфюреру Генріху Гіммлеру написати чомусь забули. 

Ігор САЄНКО. 
м. Луганськ.