Україна, як ми знаємо, приєднавшись до Заключного Акта наради в Гельсінкі 1975 року, обстоює непорушність повоєнного територіального устрою, про що повсюдно й заявляє. Хоча саме Україна могла б висунути претензії щодо примусового вилучення
її земель. І яскравий приклад
цього – територія лівобережного Придністров’я, що входить нині
до складу Молдови.
Придністров’я – це споконвіку Українські землі, ще від часів Київської Русі. На них 1917 року була проголошена влада Української Народної Республіки, а після її загибелі тут опинилися при владі більшовики. До 1924 року Придністров’я входило до складу Одеського, Балтського і Тульчинського округів УССР, потім на цих землях створено Молдовську Автономію в складі УССР: то була автономія для молдован, де їх було лише 31%, натомість українців 49,65%.
Та про все почергово.
4 лютого 1924 року відомий комбриг Григорій Котовський надіслав листа до ЦК РКП(б) з пропозицією створити Молдовську Совєтську Соціалістичну Республіку. Оскільки Бессарабію на той час було окуповано Румунією, Котовський пропонував утворити МССР за рахунок земель УССР.
Незважаючи на супротив керівництва УССР, Політбюро ЦК РКП(б) 29 липня 1924 року ухвалило рішення «вважати за необхідне передусім з політичних міркувань виокремлення молдовського населення у спеціальну Автономну Республіку і запропонувати ЦК КП(б)У дати відповідні директиви совєтським органам».
«Совєтські органи» України смиренно підкорилися, і 12 жовтня 1924 року III сесія Всеукраїнського центрального виконавчого комітету ухвалила рішення про створення у складі УССР Молдовської Автономної Совєтської Соціалістичної Республіки. У складі УССР, наголошую.
А 1940-го, як відомо, Совєтський Союз зажадав від Румунії повернути Бессарабію. Після того, як Червона армія перейшла Дністер, постало питання про створення Молдовської Совєтської Соціалістичної Республіки з центром у Кишиневі, що й було оформлено законом СССР від 2 серпня 1940 року.
Але річ у тому, що до складу молдовського державного новоутворення увійшла територія Придністров’я, що належала УССР. Отже, мало б бути рішення «верховної ради» «суверенної» УССР про передання цього регіону новій «суверенній» «державі» – Молдовській ССР. І, природно, про це зобов’язані були сповістити засоби масової інформації, принаймні, українські.
Проте, перегортаючи, скажімо, тодішній український орган – газету «Комуніст», ви не зможете знайти згадки не лише про сесію «верховної ради» УССР з цього питання, а й засідання її президії.
Зате є інформація, що Указом Президії ВР УССР хутір Любимівка передається з Солонянського району до Токмаківського району Дніпропетровської області...
А щодо питання, котре нас цікавить, то є ось таке повідомлення: «Висловлюючи волю і сподівання молдовського населення, яке живе по обидва береги Дністра, совнарком Молдовської АССР і молдовський обком КП(б)У внесли до совнаркому СССР і ЦК ВКП(б) пропозицію про возз’єднання молдовського населення Бессарабії з молдовським населенням Молдовської Автономної Совєтської Соціалістичної Республіки. СНК СССР і ЦК ВКП(б) підтримали прохання молдовських організацій і вирішили увійти у ВР СССР з відповідними пропозиціями». А та, як ми вже знаємо, 2 серпня узаконила цю пропозицію.
Звісно, перепідпорядкування навіть хутора між районами – акт державної влади, про який мають знати всі, а про передання навіть кількох районів до складу сусідньої держави можна було й не згадувати. Коли б не спеціальна стаття з тодішньої Конституції УССР, де чітко зазначалося: «Територія Української ССР не може бути змінена без згоди УССР». А річ у тому, що не збиралася ВР УССР з цього питання – адже до неї ніхто не звертався. Просто «молдовські організації» (що розташовувалися, до речі, на території УССР) обійшли її, вийшовши напряму на Москву.
Ось вам і «суверенна державність» УССР. Це зовсім не те, що в 1954 році ВР РСФСР просила ВР УССР прийняти до складу України Крим...
Володимир СЕРГІЙЧУК, 
доктор історичних наук.
м. Київ.
Джерело>